БРОНЬОВИ́К, а́, ч. Те саме, що бронеавтомобі́ль. В вибухах, у вирі Йшли броньовики (Сос., Солов. далі, 1957, 105); Здіймаючи стовп куряви, раз у раз гуркотіли вулицею вантажні авто й броньовики (Донч., VI, 1957, 117).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 240.