БРЯ́ЗНУТИСЯ, нуся, нешся, док., розм. Важко, з шумом упасти. Убігши у хату, так і брязнулась жінці у ноги, що доглядала її Митрика (Кв.-Осн., II, 1956, 455); Заднє колесо з розгону наскочило на пень, звело наниз воза і так брязнулось в землю, що все тіло занило в Дмитра (Стельмах, Вел. рідня, 1951, 564).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 243.