БУГО́Р, гра́, ч., рідко. Невеликий горб; невелике підвищення на повеохні чого-небудь. Еней на старших галасає, Мерщій до себе їх ззиває, І мовить, ставши на бугру (Котл., І, 1952, 288); Над кручею на високім бугрі стояли два будинки (Ільч., Вибр., 1948, 60).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 246.