БУ́ДЕНЬ, дня, ч.
1. Не святковий, робочий, будній день. Шовкова плахта не к будню, а к святу (Номис, 1864, № 11131); В будень і в неділю Головоньку йому змиє [мати] (Шевч., І, 1951, 315); В будні обоє вони працювали (Мирний, II, 1954, 80); Василь Васильович воліє приїжджати до Опанасовича не в дні свят.., а в будні (Полт., Дит. Гоголя, 1954, 157).
2. перен. Трудове, повсякденне життя. Вона бажала кращого, празникового життя. А у службі усе будень, усе загаймо. Найнялась — продалась (Коцюб., І, 1955, 64); [Орфей:] Тепер же день робітний, тяжкий будень, не можу я, не смію святкувати! (Л. Укр., І, 1951, 451); Оповідати ввечері він любить Про сутички, про будні бойові (Рильський, Мости, 1948, 91); // перев. мн. Одноманітне безрадісне існування; буденщина. Вона.. знала, що повинна щось робити, а не скніти в своїх сірих буднях (Донч., І, 1956, 387).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 247.