БУДУА́Р, а, ч. Невелика розкішне прибрана кімната багатої жінки для відпочинку і приймання найближчих друзів. Стала [Софія] на порозі і.. роздивлялась по хаті: будуар був ясний, розкішний, вигідний (Л. Укр., III. 1952. 546).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 249.