БУ́ДУЧИЙ, а, е, рідко. Який буде згодом, настане в майбутньому; майбутній. Таке було життя будучого мільйонера Германа Гольдкремера аж до десятого року (Фр., V, 1951, 190); Цілую міцно вас обох і вітаю всіх будучих "світил", яких знаю (Л. Укр., V, 1956, 406); // у знач. ім. бу́дуче, чого, с. Будучність, майбутнє. Досі у мене не було ні одного потішаючого вигляду на будуче (Коцюб., III, 1956, 163).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 249.