БУ́ДЬ-КОЛИ, присл. У всякий час; байдуже коли; хоч коли, хоч би коли. Дім звелів січовій кінноті за раз відбити охоту у князя Вишневецького будь-коли дражнити справжню армію (Ле, Україна, 1940, 85); Черниш більше, ніж будь-коли, був гордий з того, що він є сином такої могутньої держави (Гончар, І, 1954, 36).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 250.