БУДЯ́К, а́, ч. (Carduus L.). Колюча трав’яниста рослина-бур’ян. Бур’ян, Будяк колючий з кропивою Коло криниці поросли (Шевч., II, 1953, 317); Гарно у полі! Толока. Будяки червоніють (Тесл., Вибр., 1950, 157); На кручі росте висока кропива, червоніють квіти будяків (Донч., VI, 1957, 63); * У порівн. Кожне Степанове слово кололо мене, мов будяки (Фр., І, 1955, 245).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 249.