БУ́ЗИМОК, мка, ч. Однорічне теля; назимок. — Хоч сердься, хоч ні, а я звеліла забити рябого бузимка, заколоти чорного кабанця (Н.-Лев., І, 1956, 143); Невеликий статечний пастушок з гідністю погнав дві корови, телицю та бузимки (Стельмах, Вел. рідня, 1951, 664).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 250.