БУ́ЙНІСТЬ, ності, ж. Абстр. ім. до бу́йний 4. Молодість — буйність, а старість не радість (Номис, 1864, № 8717); [Панько:] То-то й є, молодість, буйність! Гай, гай! Хто з нас не має на собі гріха! (Фр., IX, 1952, 347); В долині ріка гучлива, повна буйності й поспіху (Киб., III, 1956, 134).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 251.