БУ́ЛКА, и, ж.
1. Хліб з білого пшеничного борошна. — Одному залюбки житній хліб, а другому — булку подавай (Мирний, IV, 1955, 330); Виходжу від нього та й іду через склепок із булками (Март., Тв., 1954, 190); — Вам булку подати з маслом чи коржики? (Ле, Міжгір’я, 1953, 59).
2. діал. Дерев’яна куля; рід гри з такою кулею. Учора я дививсь, як хлопці Гуляли на толоці., в дучку булку заганяли (Греб., І, 1957, 80).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 253.