БУЛЬ-БУ́ЛЬ, виг. Уживається як звуконаслідування для передачі звуків, що чуються при виливанні рідини (з пляшки і т. ін.). Пірнула [риба] вглиб, А з нею й змія заодно… Буль-буль — і пішла на дно (Нех., Казки.., 1958, 52).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 254.