БУ́НДА, и, ж., діал. Рід верхнього одягу. На нім був короткий кожушок без рукавів, так звана бунда (Фр., І, 1955, 51); — Скидай свою бунду! — крикнув на зарослого чоловіка Славко (Март., Тв., 1954, 260).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 255.