БУНТІВНИ́ЧИЙ, а, е. Те саме, що бунтівни́цький. — Ви скажіть сьому зухвальцю… Коли він складання віршів Бунтівничих не покине. То в тюрму його закину (Л. Укр., I, 1951, 384); * Образно. Де над полками сонце бунтівниче. Над танками пожарів ожеред — Там битва йде (Мал., II, 1956, 109).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 256.