БУ́РИТИСЯ, риться, недок., діал.
1. Хвилюватися. — А тут з усіх боків вісті, що народ по селах буриться, варти стоять і не пускають нікого (Фр., III, 1950, 299).
2. перев. безос. Збиратися на бурю (в 1 знач.). Хмариться, буриться, — дощ буде… (Сл. Гр.); Небо бурилося, грізно гурчало, хмурилося (Горд., I, 1959, 485).
БУРИ́ТИСЯ, бу́риться, недок. Пас. до бури́ти. В камінному урвищі на скелі рудного пласта бурився шпур для заряджання бурки (Ле, С. Голубар, 1950, 6).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 258.