БУРКОТІ́ННЯ, я, с. Дія за знач. буркоті́ти і звуки, утворювані цією дією. Ласточкін подзвонив і за хвилину почув за дверима сердите буркотіння Уласа Уласовича (Смолич, Світанок.., 1956, 6); А Кушнір, десь у темряві, продовжував своє голубине буркотіння (Стельмах, Кров людська.., І, 1957, 6).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 259.