БУРХА́ННЯ, я, с. Дія за знач. бурха́ти. Мій крок загубивсь у бурханні негоди (Л. Укр., IV, 1954, 129); Він.. зачаровано вдивлявся в каламутне бурхання води (Ле, Міжгір’я, 1953, 41).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 261.