БУ́РЯНИЙ, а, е.
1. Прикм. до бу́ря 1. Знявся раптовий буряний вітер (Шиян, Партиз. край, 1946, 6); // Який буває під час бурі. Надворі бушувала буряна злива (Коз., Серце матері, 1947, 71).
2. Бурхливий, бурний. Нам треба буряного льоту, — Грими ж, фанфар мідяний тон! (Еллан, І, 1958, 74); Останні його слова потонули в буряних оплесках (Кучер, Засвіт. вогні, 1947, 29); // перен. Неспокійний, тривожний. Розгорталися буряні події (Донч., III, 1956, 184); Пейзаж у неї виходив не спокійний, безхмарний, а тривожний, буряний (Руд., Вітер.., 1958, 200).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 263.