БУРЯЧКО́ВИЙ, а, е.
1. Прикм. до бурячо́к. Почалась гарячкова прополка тієї бурячкової плантації (Збан., Єдина, 1959, 277).
2. Який має колір бурячка; темно-червоний з синюватим відтінком. Від озера наближається мати, а з нею молода повновида молодиця.. в бурячковій спідниці (Л. Укр., III, 1952, 234).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 263.