БУХИ́КАТИ, аю, аєш, недок., розм. Сильно кашляти. Насилу повертається [Хівря].. по хаті, та тільки кахикає та бухикає (Н.-Лев., IV, 1956, 215); А вночі, як спала [Маріка], бухикала так густо, як велика (Вас., II, 1959, 212).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 267.