БЮВА́Р, а, ч. Папка або рід портфеля з аркушами промокального паперу для зберігання поштового паперу, конвертів, кореспонденції. Ти.. почала щось черкати олівцем по моєму бюварі (Л. Укр., III, 1952, 692); Валене протяг руку до невеликого бювара (Собко, Зор. крила, 1950, 266).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 269.