БЮСТ, а, ч.
1. Верхня частина людського тіла до пояса. В човні сидів літній чоловік; світло від сірника ореолом обкутувало його бюст (Досв., Вибр., 1959, 412); // розм. Жіночі груди. Олександр Іванович мимоволі помітив, що бюст у дружини передчасно обважнів і взагалі з’явився нахил до небажаної зайвої огрядності (А.-Дав., За ширмою, 1963, 38).
2. Скульптурне зображення людини до пояса. Орєст уміщує бюст під рослиною (Л. Укр., II, 1951, 35); Два бюсти — рядом: Гус великий. Пророк землі — Сковорода (Мал., І, 1956, 198).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 270.