БІБЛІОГРА́ФІЯ, ї, ж.
1. Науковий, систематизований опис книг та інших видань. На Україні до перемоги Радянської влади не було державної бібліографії (Рад. Укр., 15. VI 1962, 4); // Список літератури (книжок і статей) на яку-небудь тему або з якої-небудь галузі знань. В книзі вміщено дуже цінну докладну бібліографію з теорії перекладу, починаючи з античності (Пит. перекл., 1957, 156).
2. Наука про способи систематизованого опису і обліку складання (списків) книг та інших видань. Бібліографія і бібліотекознавство повинні бути підпорядковані насамперед розв’язанню конкретних завдань комуністичного будівництва (Ком. Укр., 3, 1960, 48).
3. Відділ журналу або газети, в якому публікують списки нових видань, анотації до них та рецензії на книжки.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 172.