БІГОВИ́Й, а́, е́.
1. Признач. для швидкої їзди, бігу.
2. спорт., ав. Признач. для вправ з бігу або для пробігу літаків і т. ін. Ігрові майданчики, бігові доріжки.. можна зробити всюди (Рад. Укр., 13.IV 1957, 1); Літак вирулював.. на широку бігову доріжку (Смолич, Ми разом.., 1950, 148).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 175.