БІДА́Р, я́, ч., розм. Те саме, що бідня́к. Колись бідарі ішли в грабарі, а тепер живуть у добрі (Укр.. присл.., 1955, 376); З сивої давнини чувся стогін поневоленого бідаря, який продавав свої працьовиті руки багатим, а собі ледве заробляв на шматок чорного хліба (Кучер, Дорога.., 1958, 3).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 176.