БІДА́ЦТВО, а, с., розм.
1. Стан убогого; убогість, бідність. Довше моє бідацтво, ніж його багатство (Гал.-руські приповідки, І, 1901-1905, 52); Тоді майже байдуже поставилася [Одарка] до того Микити, адже їй те бідацтво було незрозуміле (Ле, Ю. Кудря, 1956, 289).
2. збірн. Бідняки; біднота.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 176.