БІДНЯ́ЦЬКИЙ, а, е. Прикм. до бідня́к. Як настала бідняцька воля — змінилась панська доля (Укр.. присл.., 1955, 338); // Належний біднякові, біднякам. Худенькі бідняцькі шкапинки із шкури вилазили, тягнучи погано врихтовані плуги (Стельмах, Кров людська.., І, 1957, 153).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 178.