Білобо́г = Дід — у дохристиянських віруваннях — головний бог білого дня, щастя, добра, багатства, здоров’я і плодючості; за легендою, творець землі, води, світла; син Рода, батько Перуна; захисник людей від зла; господар Вирію та повелитель інших богів; народні легенди зображують Білобога у постійній боротьбі з Чорнобогом; Білобог живе у золотому сонячному храмі, посеред якого стоїть золота чаша, по вінця наповнена благом; його символами є вогненний меч, щит та сокіл, якого він посилає в ніч, щоб той вирвав зло з темного мороку, бо скоро має засяяти день; разом з тим міфологічний Дід сприймається неоднозначно (див. дід 4); див. ще госпо́дар 2.
Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006.— С. 39.