БІЛОРУ́КИЙ, а, е. Який має білі руки. Ціла зграя чорних ряс, як ворони злетілися, білозубі, білорукі, бистроокі (Вовчок, VI, 1956, 253); І не один у яр скотився звір.., де між борів та гір Пройшла з мечем красуня білорука (Рильський, Поеми, 1957, 288).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 184.