БІЛЯ́ВОЧКА, и, ж. Зменш.-пестл. до біля́вка. Білявочка мовчала, щоб не сполохати його говіркого настрою (Ільч., Серце жде, 1939, 99).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 185.