БІСЕРИ́НКА, и, ж. Зменш.-пестл. до бісери́на. * У порівн. Стоїть мала Маринка з торбинкою в руці, блищать, як бісеринки, сльозинки на лиці… (Забіла, Одна сім’я, 1950, 82).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 189.