ВА́БНИ́Й, ва́бна́, ва́бне́. Те саме, що вабли́вий. Пахло духами вабних далей (Головко, І, 1957, 56); Невже таким пам’ятним є погляд його вабних очей, що неможна забути? (Хижняк, Невгамовна, 1961, 188).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 273.