ВАГА́РКА, и, ж. Жін. до вага́р. Жила собі, працювала вагаркою (Вишня, II, 1956, 35); Серед зміни прибігла вагарка (Ткач, Крута хвиля, 1956, 191).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 274.