ВА́КУУМ, у, ч., спец. 1. Розріджений стан газу або повітря всередині закритого резервуара. Після створення вакууму апарат заповнюється аргоном (Наука.., 6, 1956, 9); Мріялося про виготовлення великих злитків сталі під вакуумом, в безповітряному просторі, коли метал швидко і певно позбавляється всіх газових пухирів, які позалишалися в ньому (Собко, Біле полум’я, 1952, 268).
2. Простір, у якому немає речовини.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 282.