Валаа́мова осли́ця — про тиху, покірливу, мовчазну людину, що несподівано висловлює протест, обурення, сміливо захищає свою думку і впевнено боронить свої права, тому вираз символізує крайній протест, обурення; цей образний вислів бере свій початок з давньої історії народів Близького Сходу; біблійна легенда розповідає, що цар моавітян Валак послав своїх найвидатніших представників до чаклуна Валаама з проханням, щоб той за будь-яку винагороду негайно знищив ізраїльтян, які після вигнання з Єгипту, пориваючись до Палестини, обложили моавітське місто Єрихон; з деяким ваганням пожадливий чаклун-віщун вирушив до царя Валака; проте завжди смиренна й покірна ослиця, якою він їхав, почала мало не на кожному кроці зупинятися, не підкоряючись волі свого господаря; Валаам її двічі побив, та це аж ніяк не допомогло; коли він її почав бити втретє, ця безсловесна тварина, протестуючи, «отверзла уста» і несподівано заговорила людським голосом, викриваючи його згубне безумство; чи не протакого кажуть: «Не все осли ходять на чотирьох ногах».
Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006.— С. 62-63.