ВАНТА́ЖНИК, а, ч.1. Робітник, що виконує вантажно-розвантажувальні роботи. За кілька хвилин вантажники навантажили машину (Сміл., Сашко, 1957, 128); Формувалися нові поїзди, вантажники працювали біля товарних вагонів, біля складів (Донч., І, 1956, 385).
2. Спеціальний пристрій на машині для вантаження. З вантажника [вугільного комбайна] на конвейєр нестримним широким струмком полилось вугілля (Коз., Вісімсот.., 1953, 14).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 289.