ВАПНЯКО́ВИЙ, а, е. Прикм. до вапня́к. За обмілиною берег здіймався крутими горбами, які біліли вапняковими урвищами (Донч., III, 1956, 234).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 290.