Варва́ри [Свято́ї] день —
1) зацерковним календарем, день 4/17 грудня; на честь великомучениці, яка виступила проти поганської віри, твердячи, що Бог-Творець єдиний, за що була скарана на смерть; з XI ст. мощі святої перебувають у Києві (спочатку — в Михайлівському Золотоверхому монастирі, потім частина їх була перенесена до собору Святої Софії, сьогодні їм можна вклонитися в соборі Святого Володимира); в народі великомученицю шанують здавна; в цей день не можна було прати, білити і глину місити, прясти кужіль; можна було вишивати, бо великомучениця це любила і людей навчала; з цього дня починається поворот на весну; на вшанування святої дівчата варять для хлопців варе́ники (див.) з маком (здавна вареники виступають символікою бога Місяця); варіння вареників — це одна з передсвяткових містерій Щедрого вечора; вірили, що великомучениця рятує людей від наглої смерті і від заразних хвороб; за погодою в цей день передбачали майбутній стан природи, — «якщо на Варвару гострі морози, то на зиму готуй вози, а якщо розтане, то кажи — оглянути сани», «якщо в грудні на Варвари болото, то буде зима красна, як злото»; ще казали: «Варвара мостить, Сава (5/18 грудня) гвоздить, а Микола (6/19 грудня) кріпить»; також: «Варвара зварить (заморозить), Сава засалить (річку льодовою плівкою), Микола закує»; також жартували: «Не савити, не варварити, не євдошити, на куделю ковдошити». Варвара кусок ночі ввірвала, а дня приточила (приказка); Коли на Варвари мороз, то ховай сани, а витягай віз (прикмета); Свята Варвара по світі брикала (приказка);
2) Варва́ра (грецьк. barbaros «чужоземка», пестливі — Варва́ронька, Варва́рочка, Ва́рка, Ва́ря, Ва́ронька, Вару́ся, Варю́ня) — українізоване християнське жіноче ім’я; здавна у народі символізує надмірну цікавість («Цікавій Варварі носа одірвали»), виступає об’єктом жарту («Пішов до Варварки — надибав шкварки»). Ой під вишнями, під черешнями Рання роса впала, Ой там Варвара, ой там молода Красоньку розсівала (пісня); Була в мене дівчина Варвара, Вона мені всі кучері порвала (пісня).
Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006.— С. 63-64.