ВАРТУВА́ННЯ, я, с. Дія за знач. вартува́ти 1, 2. З нічного вартування прийшов батько, роздягся мовчки, поліз на піч спати (Вол., Самоцвіти, 1952, 33); Катерина.. обрала собі найважчу пайку в загальному обов’язку: вартування біля хворого по ночах (Вільде, Сестри.., 1958, 98).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 295.