ВАСА́Г, а, ч. 1. діал. Верхня частина воза, саней і т. ін.; ящик. Страшилище, мов блискавка, кинулось на першу повозку і.. учепилося васага (Фр., VIII, 1952, 258); Старі трухляві копили зламались, васаг лежав нарізно від санок (Коцюб., І, 1955, 80).
2. заст. Чумацький віз.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 296.