ВА́ТНИК, а, ч. Півпальто або куртка, стоьбані на ваті. На ній був ватник і тепла сіра хустка (Собко, Біле полум’я, 1952, 295); Молодцювато поправив [Гліб] на плечі автомат, підтягнув на ватнику ремінь (Мур., Бук. повість, 1959, 208).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 297.