ВА́ТЯНКА, и, ж. Те саме, що ва́тник. Весняний протяг заносив часом у степ такі холодні струмені повітря, що вони дошкуляли навіть крізь ватянку (Ю. Янов., II, 1954, 155); Вийшла з темряви русява Оля в кирзових чоботях і ватянці (Кучер, Чорноморці, 1956, 318).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 298.