ВАШЕ́ЦЬКИЙ, ВАШЕ́СЬКИЙ, а, е, заст. Гідний поваги; шановний. А я роду не такого, щоб любила ледачого; а я роду вашецького, —люблю сина отецького (Сл. Гр.); // ірон. Гордовитий, пихатий. Вашеський панич (що на вашець гне — гордовитенький) (Номис, 1864, № 2530).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 299.