ВБРІД (УБРІ́Д), присл. По дну річки, ставу, озера і т. ін. в неглибокому місці; бродом (іти, їхати). Ішли через Дон, — де убрід, де уплав (Нех., Хто сіє вітер, 1959, 73); Переїхали убрід бистру гірську річку і знову ввійшли в шосе, як у тунель (Гончар, І, 1954, 69).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 301.