ВВІДНИ́Й (УВІДНИ́Й), а́, е́. 1. Прикм. до ввід. Ввідні ворота шлюзу; // Який служить для введення, внесення чогось у що-небудь. Для введення в [лічильну] машину вихідних даних.. служать спеціальні ввідні і вивідні прилади (Наука.., 7, 1956, 3).
2. Початковий, загальний, який служить для ознайомлення з чим-небудь. У ввідному залі павільйону висвітлено всесвітньо-історичне значення Великої Жовтневої соціалістичної революції (Рад. Укр., 1.VІІ 1958, 3).
◊ Ввідни́й лист, юр. — акт, який складається судовими органами при вводі у володіння.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 303.