ВВІЧ (УВІ́Ч), присл. В дійсності, насправді, на власні очі. Навіть уночі приснились йому ті карлючки, хрестики, бублики, що прозиваються літерами, і Семен краще вивчив їх уві сні, ніж увіч (Коцюб., І, 1955, 100); Ми довго плавали, ми бачили увіч Гарячі кактуси, банани тонкошкурі (Рильський, І, 1956, 145).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 304.