ВГЛИ́БЛЮВАТИ (УГЛИ́БЛЮВАТИ), юю, юєш і ВГЛИБЛЯ́ТИ (УГЛИБЛЯ́ТИ), я́ю, я́єш, недок., ВГЛИ́БИ́ТИ (УГЛИ́БИ́ТИ), вгли́блю́, вгли́би́ш; мн. вгли́бля́ть; док., перех., рідко. Встромлювати щось в середину, в глиб чого-небудь; заглиблювати. Вглиблюю в дуб долота (Рудь, Дон. зорі, 1958, 55); Хірург, що свій ланцет вглибити в рану хоче, Спочатку приторком досліджує її (Міцк., П. Тадеуш, перекл. Рильського, 1949, 301).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 307.