ВДЕ́СЯТЕРО (УДЕ́СЯТЕРО), присл. У десять раз. — Добирайте, серце, убрання, щоб доконечно приставало до лиця. Покращаєте вдесятеро! (Н.-Лев., IV, 1956, 324); Чого тільки не наслухався цей сад, що вбирає кожен вигук з поля, кожен гомін з села, вбирає та, поширивши удесятеро, віддає луною (Дн. Чайка, Тв., 1960, 87); — Ось воно, дивіться. — І подає удесятеро, може, згорнутий папір (Морд., І, 1958, 149).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 310.