ВДО́ВБУВАТИ (УДО́ВБУВАТИ), ую, уєш, недок., ВДОВБА́ТИ (УДОВБА́ТИ), а́ю, а́єш, док., перех. 1. Довбаючи, вганяти, вбивати що-небудь у щось.
2. перен., розм. Багаторазово пояснюючи і повторюючи що-небудь, примусити зрозуміти, засвоїти, запам’ятати. — Та скільки ж я тобі, ідіоту, вдовбуватиму.., що ти талановитий, що ти не рівня всім отим котолупам (Збан., Мор. чайка, 1959, 99); Бастерт вдовбав в голову всім на заводі, ніби він і справді цілком незамінна людина (Собко, Запорука.., 1952, 114).
3. тільки док. Довбаючи якимсь знаряддям, відламати, відірвати частину від чого-небудь.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 312.