ВДОГО́НЬ (УДОГО́НЬ), присл., рідко. Те саме, що навздогі́н. Поїхали за ним удогонь, догнали (Сл. Гр.); Ти [молодь] метод швидкісних проходжень вперед на шахтах шлеш вдогонь (Тич., II, 1957, 216).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 313.